Реалістичність 5% інфляції у 2027 році, розбір прогнозу НБУ.

Готуємо серію публікацій у яких хочемо розглянути питання підвищення продуктивності праці в Україні в цілому і як це повинно вплинути на нашу економіку. Під час вивчення різних джерел, аналвтики та думок, з’ясували,  що Національний банк України закладає сценарій поступового повернення до цільового рівня інфляції 5% наприкінці 2027 року. Однак аналіз складових цього прогнозу виявляє низку структурних суперечностей між очікуваним зниженням цін та зростанням витрат бізнесу.

  В чому ж полягає такий оптимізм? НБУ робить значну ставку на агросектор як головний дезінфляційний чинник. Прогноз зниження продовольчої інфляції до 3% базується на розширенні посівних площ та зміні географії посівів для мінімізації кліматичних ризиків.

Однак аналітики з агросектору, вважають, що це припущення виглядає найбільш вразливим. Розрахунок на стабільне нарощування врожаїв у 2026–2027 роках ігнорує фактор непередбачуваності війни та можливі кліматичні шоки, які і сам регулятор визнає ризиком. Будь-яке відхилення від ідеальних погодних умов може миттєво зруйнувати цей "фундамент" низької інфляції.

Зараз в нашій державі діє жорстка монетарна політика, це і поки ціна стабільності. Утримання облікової ставки на рівні 15,5% щонайменше до І кварталу 2026 року є чітким сигналом для ринку. Така стратегія ефективно зв’язує гривню і стримує попит на валюту, але фактично консервує високу вартість кредитного ресурсу для бізнесу на найближчі роки.

Це означає, що розвиток підприємництва фінансуватиметься переважно за власний кошт, що обмежує потенціал економічного відновлення.

Окрім того є парадокс ринку праці та собівартості. Прогноз вказує на збереження дефіциту кадрів і чистий відплив населення (0,2 млн осіб щороку) до 2027 року. Це штовхає реальні зарплати вгору на 4–5% щороку.

            Якраз тут і криється основний інфляційний тиск. Бізнес змушений підвищувати зарплати не через ріст продуктивності, а через фізичну нестачу людей. У поєднанні з дефіцитом електроенергії (3–6% у наступні роки, а можливо і більше), це формує класичну інфляцію витрат. Зниження споживчих цін на фоні зростання собівартості виробництва виглядає складним завданням.

Додатково тисне фактор підняття тарифів це є відкладений шок. Технічне припущення прогнозу передбачає приведення тарифів на ЖКП до ринкових рівнів з другого півріччя 2026 року. Також заплановано підвищення акцизів на пальне та тютюн.

Плановане підвищення тарифів у 2026 році прямо суперечить тренду на зниження інфляції до 6,6% у тому ж році.

Це створює ризик, що адміністративне регулювання цін "з'їсть" позитивний ефект від дешевих продуктів харчування, змушуючи НБУ довше тримати високу ставку.

Усім відома і зрозуміла ситуація із залежністю держбюджету нашої Держави від зовнішніх вливань. Фінансова стабільність повністю залежить від зовнішньої допомоги: 51,5 млрд доларів у 2025 році з поступовим зниженням до 39 млрд у 2027-му.

Ця подушка безпеки дозволяє перекривати дефіцит бюджету без друку грошей, тобто зменшення "емісійних джерел". Проте зменшення допомоги до 2027 року вимагатиме від економіки самостійної генерації валютної виручки, що при поточних проблемах з енергетикою та логістикою є викликом.

На нашу думку та оцінки наших експертів досягнення цілі 5% у 2027 році виглядає можливим лише за умови реалізації "ідеального шторму" позитивних факторів: високих врожаїв, стабільної міжнародної допомоги та відсутності нових руйнувань енергетики, і саме головне, реального підвищення продуктивності праці та ще багатьох факторів.

Бо реальні сучасні умови функціонування бізнесу коли дорога робоча сила, енергодефіцит, ріст податків і тарифів створюють суттєвий опір цьому сценарію.

У наступних наших статтях будемо піднімати практичні питання підвищення продуктивності. Якщо маєте якісь ідеї, пишіть в коментарях або на нашу пошту, ми обов’язково обговоримо та будемо з вами створювати умови для підвищення продкутивності.

---