Чому керівники бояться зростання ефективності своєї роботи і чому бояться експериментувати з сучасними управлінськими інструментами

Парадокс сучасного бізнесу полягає в тому, що саме ті люди, які повинні демонструвати найвищу готовність до змін — керівники, часто стають головним бар’єром для розвитку. Часто в компаніях виникає ситуація, коли керівники не хочуть збільшувати ефективність або експериментувати з новими підходами, навіть тоді, коли вони бачать явні переваги для бізнесу. Причина цього не у відсутності інструментів — а у психології влади, страху втрати контролю та дискомфорті перед невизначеністю.

Страх зростання ефективності = страх підвищення очікувань

Керівники бояться, що якщо вони різко підвищать свою результативність — це стане “новою нормою”. Їх будуть змушувати працювати так завжди, або навіть більше. Тобто зростання ефективності для багатьох сприймається не як підвищення свого результату — а як підвищення вимог до себе.

Наслідок: людина починає штучно утримувати ефективність в комфортному "стабільно прийнятному рівні", щоб не перегріти очікування від себе.

Страх експериментів = страх того, що результат стане доказом їх некомпетентності

Сучасні інструменти управління (Agile, OKR, Data-driven leadership, Lean, Value based planning, Balanced Scorecard, PMO) вимагають від керівника мислити інакше.А це завжди означає "вийти зі звичної ролі". Експеримент означає можливість помилки. А помилка — це загроза статусу.

У традиційній культурі управління помилка = доказ слабкості.У сучасній управлінській культурі помилка = етап пізнання.

Багато керівників все ще живуть у першій парадигмі.

Страх втрати контролю

Більшість сучасних управлінських інструментів не просто підвищують ефективність — вони перерозподіляють владу.

• Agile дає автономію команді.

• OKR піднімає стратегічне мислення на рівень кожного працівника.

• Project-підхід робить рішення кросфункціональними.

• Data-driven руйнує право керівника приймати рішення “по відчуттю”.

Це означає одне: керівник перестає бути монополістом контролю.Тому опір — емоційно логічний.

Страх нової моделі оцінки ефективності керівника

Сучасні системи управління роблять керівника прозорим:

• зрозуміло, що він робить

• зрозуміло, як він впливає

• зрозуміло, що відбувається завдяки ньому, а що — завдяки системі

Це створює ризик: людина, яка роками була “цінною через свою незамінність”, стає вимірюваною через конкретні метрики, а не через статус.

Страх того, що їх замінять більш гнучкі

Сучасний ринок зростає за рахунок гнучких, інноваційних, швидких в навчанні фахівців.Стара управлінська школа відчуває, що нові інструменти “приводять” у гру нових людей.А це — загроза для тих, хто побудував кар’єру на історичному досвіді, а не на адаптивності мислення.

Керівники не бояться інструментів. Вони бояться наслідків впровадження інструментів.

• втратити контроль

• втратити унікальність

• втратити статус

• втратити захищеність від власних слабкостей

Але світ змінився.У часи нестабільності неефективність — не захист.Сьогодні ризик відсутності змін більший, ніж ризик змін.

Тому підвищення ефективності — це не загроза керівнику. Це його страховка на майбутнє.

Про те, як збільшувати ефективність без зайвих ризиків поговоримо на заходах Львівської школи керівників бізнесу.