Парадокс диверсифікації: чому "поганий" актив може стати вашим найкращим інвестиційним рішенням

Прихований ризик у стабільному бізнесі

Уявіть типову ситуацію для власника бізнесу: ваша компанія має основний, високоприбутковий актив, який є джерелом стабільності та гордості. Це може бути флагманський продукт, ключовий контракт або налагоджений канал збуту. Проте вся ця стабільність тримається на одному ринковому факторі — наприклад, ціні на сировину, попиті в конкретному регіоні або стабільності одного постачальника. Будь-яка криза в цій точці може похитнути всю конструкцію.

В епоху непередбачуваних ринків, коли ланцюги постачання рвуться, а споживча поведінка миттєво змінюється, покладатися на інтуїцію стає небезпечно. Побудова стійкої бізнес-моделі вимагає системного, часом контрінтуїтивного підходу до управління ризиками. Розглянемо, як це працює на конкретному прикладі.

Кейс "Київ-Інвест": типова помилка в управлінні ризиками

Пенсійний фонд "Київ-Інвест" володів значним пакетом акцій кондитерської фабрики "Світанок", що становив 50% його капіталу. Акції демонстрували хороші показники, але їхня вартість критично залежала від цін на цукор.

Ключові показники активу були такими:

· Очікувана дохідність: 10.5%

· Рівень ризику (стандартна девіація): 18.9%

Щоб зменшити високий ризик, пов'язаний із залежністю від одного ринкового фактора, керівництво фонду прийняло очевидне, на перший погляд, рішення: інвестувати решту 50% капіталу в безризикові державні облігації з фіксованим доходом у 5%.

Результат цього рішення був цілком прогнозованим:

· Очікуваний дохід портфеля знизився до 7.75%.

· Загальний ризик (стандартна девіація) зменшився вдвічі до 9.45%.

Висновок: це класичний компроміс. Фонд заплатив за зниження ризику суттєвим падінням дохідності. Фактично, фонд вдвічі зменшив не лише ризик, а й премію за ризик — додатковий дохід, який інвестори очікують отримати за утримання ризикованого активу, — скоротивши її з 5.5% до 2.75%. Такий підхід є поширеним, але, як ми побачимо далі, далеко не завжди оптимальним.

Новий погляд: сила контрінтуїтивного мислення

Саме в цей час до фонду приєднався Андрій, випускник програми MBF (Master in Banking and Finance). Він запропонував альтернативу, яка спочатку здалася його колегам дивною і навіть абсурдною. Андрій запропонував інвестувати вільні кошти в кубинську цукрову компанію "Sugar Cu".

Ідея викликала миттєвий скепсис. Розглядаючи цей актив ізольовано, він виглядав як погана інвестиція:

· Низька очікувана дохідність: 6%

· Високий ризик (стандартна девіація): 14.73%

Проте Андрій наполягав на своєму, адже він помітив важливу закономірність: коли в Україні був неврожай цукру, на Кубі, навпаки, були дуже врожайні роки. Він провів розрахунки для портфеля, що складався на 50% з акцій "Світанок" та на 50% з акцій "Sugar Cu". Результати вразили всіх.

Порівняймо три можливі портфелі:

Портфель	Очікувана дохідність (E)	Ризик (σ)
100% "Світанок"	10.5%	18.9%
50% "Світанок" + 50% Облігації	7.75%	9.45%
50% "Світанок" + 50% "Sugar Cu"	8.25%	4.83%

Портфель Андрія виявився найкращим. Він не лише мав вищу дохідність, ніж "безпечний" портфель з облігаціями, але й одночасно найнижчий ризик з усіх трьох варіантів. Додавання "поганого", ризикованого активу зробило весь портфель значно безпечнішим і прибутковішим.

Теорія, що стоїть за магією: що кожен керівник має знати про диверсифікацію

Секрет успіху Андрія полягає в ключовому принципі сучасної портфельної теорії: цінність активу для портфеля визначається не його індивідуальними показниками (дохідністю та ризиком), а тим, як він взаємодіє з іншими активами.

Для вимірювання цієї взаємодії використовують поняття коваріації та кореляції. Простими словами, ціни активів можуть рухатися "в такт" (позитивна кореляція) або "в протифазі" (негативна кореляція). Андрій виявив, що прибутки "Світанок" та "Sugar Cu" перебували в протифазі. Коли через неврожай цукру в Україні страждала українська фабрика, кубинська компанія отримувала надприбутки, і навпаки. Саме тому пошук активів з негативною кореляцією є наріжним каменем сучасної портфельної теорії. Вони діють як вбудований стабілізатор, що дозволяє системі витримувати шоки, які інакше могли б стати фатальними.

Розрахунки показали, що коваріація між прибутками цих двох компаній була -240.5, що вказує на сильну негативну залежність. Саме ця залежність дозволила збиткам одного активу компенсуватися прибутками іншого, що і призвело до різкого зниження загального ризику портфеля.

Ризик окремих активів повинен вимірюватися в контексті всього портфеля, а не як окремо взятий.

Що працює, а що ні в управлінні ризиками

Цей кейс чітко розмежовує ефективні та неефективні підходи до диверсифікації.

Що працює:

· Аналіз взаємозв'язків. Оцінювати активи не ізольовано, а за їхнім внеском у загальний ризик портфеля.

· Пошук некорельованих активів. Цілеспрямовано шукати інвестиції, ринки або продукти, які мають низьку або негативну кореляцію з вашим основним бізнесом.

· Кількісний підхід. Використовувати математичні інструменти, такі як коваріація, для прийняття обґрунтованих рішень, а не покладатися лише на інтуїцію.

Що зазвичай НЕ працює:

· Ізольована оцінка. Відхиляти актив лише тому, що він виглядає "ризикованим" або "неприбутковим" сам по собі.

· Псевдодиверсифікація. Інвестувати в активи, які сильно корелюють між собою (наприклад, у дві технологічні компанії, що залежать від одного й того ж ринку чипів). Це створює ілюзію безпеки, але не знижує системний ризик.

· Сліпа віра в "безпечні" активи. Вважати, що додавання безризикового активу — це завжди найкращий спосіб оптимізувати портфель. Як показав приклад, це може бути неефективним компромісом.

Ваша стратегія та схильність до ризику

Важливо розуміти, що не існує єдиного "ідеального" портфеля для всіх. Початкове рішення менеджерів "Київ-Інвест" інвестувати в облігації є цілком зрозумілим з погляду психології: вони мали високу несхильність до ризику і діяли інтуїтивно, щоб його мінімізувати. Проте пропозиція Андрія створила портфель, який був кращим за будь-якої схильності до ризику.

Щоб формалізувати цей вибір, у фінансах використовують функцію корисності. Ця функція дозволяє перевести абстрактні поняття "ризик" і "дохід" в єдину, порівнянну величину — "корисність". Інвестор просто обирає варіант з вищим показником корисності. Вона виражається формулою U = E(r) - 0.005 a σ², де a — це коефіцієнт несхильності до ризику.

Розглянемо приклад: інвестор обирає між ризикованим проєктом (дохід 22%, ризик 34%) та безризиковою інвестицією (дохід 5%).

· Для консервативного інвестора з a=3, корисність ризикованого проєкту складе 22 - 0.005 3 34² = 4.66. Це гірше, ніж 5 від безризикової інвестиції, тому він відхилить проєкт.

· Для більш агресивного інвестора з a=2, корисність того ж проєкту буде 22 - 0.005 2 34² = 10.44. Це значно краще за 5, тому він прийме проєкт.

Для бізнесу це означає, що оптимальна стратегія диверсифікації повинна відповідати не лише математичним розрахункам, а й стратегічним цілям компанії та готовності керівництва до ризику.

Висновки:

Історія Андрія — це яскравий приклад того, як сучасні фінансові знання та системне мислення дозволяють знаходити неочевидні можливості, створювати цінність там, де інші бачать лише ризик, і будувати по-справжньому стійкі бізнес-моделі.

Урок з цього кейсу — це не просто розповідь про розумну інвестицію. Це ілюстрація фундаментального зсуву в мисленні керівника: від інтуїтивного уникнення ризиків до стратегічної оптимізації портфеля активів, чи то фінансові інструменти, чи бізнес-юніти.

Саме цей інтелектуальний капітал відрізняє стійкі організації від крихких. Програма Executive MBA у Львівській школі керівників бізнесу створена саме для того, щоб розвивати в лідерів аналітичні та стратегічні компетенції такого рівня.

Хочете навчитися практично застосовувати ці та інші інструменти та методики подайте заявку на участь в модулі "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ" натиснувши на кнопку нижче.

Ознайомитись детальніше та подати заявку

---