Управління дефіцитом, як брак кадрів стимулює шумпетеріанський технологічний стрибок в Україні

Економічна теорія Йозефа Шумпетера стверджує: розвиток відбувається не тоді, коли ресурсів багато, а тоді, коли їхній дефіцит змушує шукати «нові комбінації». Для сучасної України цей постулат перестав бути теорією. Масштабна еміграція (понад 6 млн осіб), мобілізація та демографічні втрати створили найглибшу кризу робочої сили в історії країни. Проте саме цей тиск запускає механізм «творчого руйнування» застарілих бізнес-моделей.

Криза як інженерний виклик

До 2022 року значна частина українського бізнесу трималася на відносно дешевій та доступній праці. Сьогодні цей ресурс вичерпано. Станом на 2025 рік понад 70% роботодавців називають дефіцит кадрів головною перешкодою для розвитку.

Згідно з шумпетеріанською логікою, у такої ситуації є два шляхи: занепад або радикальна інновація. Український менеджмент обрав другий шлях, капіталізуючи бізнес через технології. Коли вартість залучення одного працівника зростає, а його фізична наявність не гарантована, інвестиція в автоматизацію стає не просто вигідною, а безальтернативною.

Рекордні темпи роботизації та ШІ

Найбільш помітним цей стрибок став у секторах з високою інтенсивністю праці: логістиці, ритейлі та агропромисловості.

• Логістика: Компанії на кшталт Nova Post масово впроваджують роботизовані сортувальні термінали. Якщо раніше сортування вантажів залежало від сотень працівників зміни, то нові центри в рази зменшують потребу в лінійному персоналі, підвищуючи швидкість обробки на 20-30%.

• Ритейл: Мережі Silpo та АТБ масштабували використання кас самообслуговування та систем відеоаналітики на базі ШІ для моніторингу полиць. Це не просто «зручна фішка», а спосіб підтримувати операційну діяльність магазинів у регіонах, де фізично бракує касирів.

• Агросектор: Дефіцит механізаторів стимулював перехід на безпілотні системи обприскування та автоматизоване управління технікою через GPS-моніторинг. Один оператор дрона сьогодні замінює цілу бригаду з класичною технікою.

  
  

Нові комбінації: перенавчання та інклюзивність

Шумпетер наголошував на ролі «підприємця-новатора», який змінює правила гри. В українському контексті це проявилося у зміні підходів до HR:

1. STEM-революція для жінок: Через мобілізацію чоловіків бізнес почав масово інвестувати у програми перенавчання жінок на «нетипові» професії: від водіїв важкої техніки до операторів ЧПК. Це розширює пропозицію праці там, де раніше існував гендерний бар’єр.

2. Інтеграція ветеранів: Компанії розробляють цифрові робочі місця, адаптовані для людей з інклюзією. Це дозволяє залучати ветеранів до управління складними процесами через віддалений доступ та інтелектуальні системи.

3. Економіка знань: Брак людей змушує компанії ставати «навчальними хабами». Замість пошуку готового фахівця на ринку, бізнес створює власні академії, де термін підготовки новатора скорочується завдяки VR-симуляторам та навчальним ШІ-платформам.

   
   

Висновки для управлінця

Україна 2025–2026 років демонструє унікальний кейс: технологічний прогрес не забирає робочі місця, а рятує економіку від зупинки через їхню відсутність.

Ключові висновки:

• Автоматизація — це страховка: Інвестиції в софт та роботів сьогодні — це гарантія того, що ваш бізнес не зупиниться завтра через чергову хвилю мобілізації чи міграції.

• Продуктивність понад усе: Успіх тепер вимірюється не кількістю працівників у штаті, а доданою вартістю, яку створює один співробітник за допомогою технологій.

• Відкриті інновації: Самотужки подолати дефіцит неможливо. Співпраця з Tech-стартапами та участь в екосистемах стає стратегічною перевагою.

  
  

Вітер «творчого руйнування» здуває слабкі компанії, що трималися за застарілі методи. Ті, хто адаптується і перетворює брак людей на стимул для цифровізації, стануть новими лідерами післявоєнної економіки.