Якщо кінь здох — злазьте: як приймати сміливі рішення в турбулентні часи

Пастка звичних дій у новому світі

Ми живемо і працюємо в епоху високої турбулентності. Світові ринки штормить, технології змінюються з шаленою швидкістю, а старі бізнес-підходи, які ще вчора гарантували стабільність, сьогодні ведуть у глухий кут. У таких умовах здатність до адекватної оцінки реальності стає ключовим фактором виживання.

Існує стара індіанська приказка, яка влучно описує головний виклик для сучасних лідерів: "Якщо кінь здох – злізай з нього". Це проста, але глибока мудрість. "Здохлий кінь" у бізнесі — це метафора застарілої стратегії, неефективної бізнес-моделі, збиткового проєкту чи технології, що вичерпала себе. Ознаки очевидні: показники падають, команда демотивована, а ринок рухається в іншому напрямку.

Проте, всупереч логіці, багато керівників продовжують "їздити на здохлому коні". Вони вкладають у нього ще більше грошей, часу та людських зусиль, сподіваючись на диво. Вони б'ють його сильніше, змінюють наїзників та організовують мотиваційні тренінги, ігноруючи головний факт — кінь мертвий.

Чому так важко визнати поразку і що заважає нам приймати раціональні рішення, коли ставки найвищі? Відповідь криється не в бізнес-процесах, а в нашій психології.

Чому ми продовжуємо бити мертвого коня: Психологічні пастки для керівників

Проблема небажання "злазити з коня" лежить у площині людської психології. Наш мозок, який еволюціонував для виживання в набагато простіших умовах, схильний до когнітивних викривлень. Ці ментальні пастки особливо небезпечні в бізнесі, де ціна помилки може вимірюватися мільйонами.

Нобелівський лауреат Даніель Канеман описав дві системи мислення людини. Перша — швидка, інтуїтивна та автоматична. Вона чудово справляється з рутинними завданнями, але в умовах стресу та невизначеності часто дає збій.

Друга — повільна, рефлексивна та аналітична. Вона вимагає зусиль та концентрації, але саме вона дозволяє приймати зважені, логічні рішення. У турбулентні часи, коли потрібно діяти швидко, домінує перша система, що й веде нас до типових помилок.

Ось найпоширеніші психологічні пастки, в які потрапляють керівники:

· Ілюзія контролю. Це впевненість у тому, що ми можемо впливати на події, які насправді від нас не залежать. Керівник може вірити, що ще одне зусилля, ще одна нарада чи ще один транш інвестицій змусять провальний проєкт "злетіти", ігноруючи об'єктивні ринкові фактори.

· Ефект прикладених зусиль (Effort justification). Ми схильні цінувати те, у що вклали багато сил, часу та грошей, навіть якщо воно об'єктивно втратило свою цінність. Чим більше ресурсів інвестовано в "мертвого коня", тим важче психологічно визнати його таким і відмовитися від нього.

· Синдром "Не винайдено тут" (Not-invented-here-syndrome). Це переконання, що власні ідеї, проєкти та стратегії завжди найкращі. Керівники, схильні до цього викривлення, ігнорують ефективніші зовнішні рішення або об'єктивну критику, продовжуючи "женитись на своїй ідеї", навіть якщо вона веде компанію до краху.

· Страх шкодувати (Fear of regret). Іноді ми чіпляємося за "останній шанс", навіть якщо він очевидно програшний. Нами керує страх потім шкодувати про бездіяльність. Легше сказати "ми спробували все", ніж вчасно зупинитись і визнати, що подальші дії марні.

· Ефект надмірної самовпевненості (Illusion of skill). Це переоцінка власних здібностей та недооцінка зовнішніх факторів, як-от ринкові умови чи дії конкурентів. Як влучно зауважив Воррен Баффет: "Успіхи керівника більше залежать від комерційного човна, в якому сидить керівник, ніж від його вміння гребти".

Ці когнітивні упередження — не абстрактні академічні концепції; це невидимі ляльководи, що стоять за корпоративним театром абсурду. Вони проявляються у серії передбачуваних, але марних ритуалів, які створюють ілюзію прогресу, насправді лише глибше зариваючи організацію в кризу. Погляньмо, як це виглядає на практиці.

Що НЕ працює: 10 способів залишитися на мертвому коні

Як виглядає спроба реанімувати коня на практиці? Замість того, щоб визнати реальність і змінити курс, компанії часто вдаються до ілюзії бурхливої діяльності. Ці дії впізнавані, але абсолютно неефективні:

1. Посилюємо батіг. Жоден кінь не може бути настільки здохлим.

2. Змінюємо наїзника.

3. Оголошуємо здохлому коню нові KPI.

4. Реструктуруємо підрозділ, щоб перевести здохлого коня під іншу звітність.

5. Організовуємо курси для навчання вдосконаленої їзди на здохлих конях.

6. Підвищуємо стандарти їзди на здохлих конях.

7. Наймаємо дорогих спеціалістів, які авторитетно підтвердять, що кінь ще не зовсім здохлий.

8. Купуємо новітні засоби, які мають допомогти їздити на здохлих конях швидше.

9. Запрягаємо кількох здохлих коней разом, щоб підвищити їхній командний дух

10. Продовжуємо годувати труп обіцянками про свіжу траву та вивчати літературу з реанімації.

Усі ці дії є лише імітацією розв'язання проблеми. Вони створюють видимість активності, але насправді лише поглиблюють кризу, спалюючи останні ресурси.

У турбулентні часи найбільша помилка — це не швидкість реакції, а її вектор. Досить вдосконалювати техніку їзди на тому, що не рухається.

Як знайти нового коня: Стратегії для рішучих лідерів

Вихід із психологічної пастки вимагає свідомих зусиль, дисципліни мислення та готовності дивитися правді в очі. Це не означає відмову від амбіцій, а навпаки — переспрямування енергії на те, що справді має потенціал для зростання.

Застосуйте дисципліну перспективи: погляд з висоти та погляд здалеку

Щоб побачити реальну картину, потрібно дистанціюватися від проблеми. Використовуйте дві потужні ментальні моделі. "Погляд з висоти" дозволяє побачити систему цілісно, помітити взаємозв'язки та зрозуміти, як ваш "кінь" вписується (або не вписується) у загальну стратегію компанії та ринку. "Погляд здалеку" допомагає подивитися на ситуацію очима стороннього спостерігача — клієнта, конкурента чи незалежного експерта, звільнившись від емоційної прив'язаності.

Замініть інтуїцію аналітикою: впровадьте ваш персональний "Moneyball"

Інтуїція може підводити, особливо коли ви емоційно залучені. Підхід "Moneyball" — це майстер-клас з подолання "ілюзії навичок" та синдрому "не винайдено тут". Замінивши суб'єктивні передчуття досвідчених скаутів об'єктивними даними, команда Oakland A's довела, що дисциплінований аналітичний процес є найпотужнішою зброєю проти психологічних пасток, що збивають лідерів зі шляху. Дані допомагають приймати об'єктивні рішення. Поставте собі питання: "Ви будуєте команду зірок чи зіркову команду?". Аналітика допоможе знайти відповідь.

Розвивайте психологію успішних

Успішні лідери відрізняються не лише професійними навичками, а й особливим складом мислення. Ось кілька ключових рис, які варто розвивати:

· Тотальна відповідальність: Коли справи йдуть погано, вони не шукають винних, а беруть відповідальність на себе. Це дозволяє їм аналізувати помилки та швидко коригувати курс.

· Невразливість до масштабу: Їх не лякають великі числа, високоризикові проєкти чи впливові особистості, з якими доводиться мати справу.

· Вміння встановлювати прості цілі: Вони фокусуються на головному і не відволікаються на другорядні задачі, які лише розпорошують енергію та ресурси.

· Здатність відділяти сигнал від шуму: Вони вміють швидко фільтрувати величезні обсяги фонової інформації, щоб виявити найважливіші дані та побудувати на них свою стратегію.

· Розвинене абстрактне мислення: Це здатність бачити закономірності у потоці інформації, виокремлювати ключові фактори та будувати на їх основі довгострокові стратегії.

Урок з Пасо-Роблес є надзвичайно глибоким. Справжня цінність створюється не поливанням безплідної скелі, а пошуком ґрунту, де боротьба веде до сили. Для лідера це означає мати мудрість припинити вливати ресурси у мертву справу (безплідну скелю) і натомість спрямувати цю енергію на виклики, які, хоч і складні, зрештою створять більш стійку та цінну організацію.

Час для вашого рішення

Здатність вчасно розпізнати, що ваш "кінь" здох, і рішучість злізти з нього — це не ознака слабкості, а ключова компетенція сучасного лідера. Це вміння відрізняти наполегливість від впертості, а стратегічне бачення — від сліпої віри.

Розвиток рефлексивного мислення, вміння бачити власні психологічні пастки та приймати рішення на основі даних, а не емоцій — це навичка, яку можна і потрібно тренувати. Вона не виникає сама по собі, а є результатом свідомої роботи над собою.

Навчитись бачити реальність без викривлень та приймати рішення, що ведуть до зростання, — це те, що відрізняє справжніх лідерів. Саме такі компетенції ми розвиваємо на програмі, Executive MBA, у  Львівській школі керівників бізнесу, готуючи вас до викликів, де старі правила вже не діють.